Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 918/1155/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвська Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства " Рокитнівське лісове господарство"

на рішення господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року

у справі № 918/1155/14

господарського суду Рівненської області

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"

до Державного підприємства " Рокитнівське лісове господарство"

про стягнення 22 895 грн. штрафу

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Мороз В.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року (суддя Пашкевич І.О.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року (судді Грязнов В.В., Мельник О.В., Гудак А.В.) у справі №918/1155/14 задоволено позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" про стягнення 22895 грн. штрафу.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Державне підприємство "Рокитнівське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Рокитнівське лісове господарство" - відправник 05 лютого 2014 року відповідно до залізничної накладної №36040749 на вагон №67844860 відправило вантаж лісоматеріалів фанерних зі станції Рокитно-Волинське Львівської залізниці на адресу одержувача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Язьм" до станції призначення Клепарів Львівської залізниці, загальна маса вантажу 58 000 кг.(арк.справи 9).

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вартість перевезення складає 4579 грн.

Накладна підписана представником відправника Кириловцем П.М.

Після прибуття вантажу на станцію призначення Клепарів Львівської залізниці 07 лютого 2014 року на підставі телеграми станції Здолбунів від 06 лютого 2014 року №52 було проведене зважування вагону № 67844860 на тензометричній вазі, яка пройшла держповірку 08 травня 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами зважування вагону №67844860 з вантажем на 150-тонних вагонних вагах ст. Клепарів, перевізником був складений комерційний акт від 07 лютого 2014 року за №АА06215215, який підписали агент комерційний Колодій І.М., ДСЗМ Гладун В.В., агент комерційний Скалецька М.І. та представник вантажоотримувача ТОВ "Язьм" Мельник Ю.О. Встановлено: у документі значиться вантаж лісоматеріали фанерні, кількість місць 4 штабеля, брутто не зазначено, тара 23100, нетто 58000.

Фактично виявлено: вантаж лісоматеріали фанерні, кількість місць без повного вивантаження вантажу із вагона перерахувати неможливо, шапка вагона завантажена в 4 штабеля, брутто - 85000 кг, тара з документа 23100 кг, нетто 61900 кг, що перевищує зазначений у документі показник на 3900 кг. Вантажопідйомність 69000 кг, що не перевищує вантажопідйомність вагона. Спосіб визначення маси згідно документа - умовно. Вагон прибув у технічному та комерційному стані справний.(арк. справи 8-зворот).

Згідно комерційного акту №АА06215215 та на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України Позивач нарахував 22895 грн. штрафу за невірне зазначення маси вантажу в накладній.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України - господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.(ст.ст. 173, 179 ГК України).

Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, Радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.(ст.307 ГК України).

Аналогічні положення містить і ст.908 ЦК України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами ст.920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст.216 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Статут залізниць чинний зі змінами і доповненнями.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Накладна, згідно ст.6 Статуту залізниць - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.37 Статуту залізниць). За правилами ст.24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" - внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно п.1.2 Правил, оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом стверджується перевізним документом - накладною від 05.02.2014р. №36040749. Як вірно встановив місцевий господарський суд, накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де зазначається маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" - зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.(п.2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.(п.5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів - засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що комерційним актом від 07 лютого 2014 року за №АА06215215 підтверджується перевантаження вагона № 67844860 на 3 900 кг від маси зазначеної у накладній на перевезення.

Застосовуючи ст.ст.118, 122 Статуту залізниць апеляційний суд враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Статтею 37 Статуту залізниць встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/ 5083 (надалі в тексті - Правила видачі вантажів) передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (надалі в тексті - Правила приймання вантажів до перевезення).

Однак, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".(надалі в тексті - Роз'яснення).

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її встановлення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Щодо посилання Скаржника, що відповідно до ст.125 Статуту залізниць - після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення (в тому числі і за неправильне зазначення в накладній маси вантажу) несе одержувач, то необхідно зазначити, що зазначене твердження спростовується нормами Статуту залізниць, згідно з якими накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст.24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача є відправник вантажу.(п.6.3 Роз'яснення).

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства " Рокитнівське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року зі справи № 918/1155/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н.Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко